Блог - Альбіна Юхневич

Дивлюся на Вкраїну рідну, що сотні літ під ярмом гнеться. Колисьb- татарського. Тепер - від показово українського. І питаю тебе, вільний козаче,b- хто ми є на цій землі святій? Що робимо тут, і яку місію несемо? А яку мусимоbнести? Де коріння наше? Звідки прийшли ми?

Якщо від Русі до нині прийшли - то чому втратили відчуттяbгордості за предків своїх? Коли безродні - для чого нам родини наші, якщо онукиbвже плюватимуть на наші могили? Якщо земля ця наша - як продавати посміли те,bщо нащадкам передати мусили до грудки останньої? Якщо чужа вона нам - де ще вbсвіті Бог нам землі відведе? Якщо Герої - як сміють законом поневолювати сім'їbнаші, а ми продовжуємо жити? Якщо боягузи - чому муками душу терзаємо, що такbживемо? Коли жінки - чом не ридаємо над майбутньою тяжкою долею своїх і чужихbдітей? Якщо чоловіки - то чому жіночі гарячі сльози не капають на наші жорстокіbдо ворога обличчя? Якщо розумні - як орудувати дозволили собою нікчемам іbнездарам? Якщо дурні - чому не кинулися на ворогів з люттю, зневажаючи загрози?bКоли від козаків коріння наше - чому на золото-срібло такі падкі стали? Честьbлицарську - на сміх ворогам - під тином полишили? Коли від свинопасів корінняbпішло - чому ратицю за герба собі не брали, до Трисуття потягнулися?

Не знаю, хто ми... Але відчуваю всім серцем - мусимо відповістиbсобі на ці питання негайно. Без прикрас, як на сповіді. Перед Богом, пращурамиbі правнуками. Чомусь здається, що вони - в одному обличчі. І чекають боротьбиbза Справедливість саме від нас. Від живих. Бо інакше минуле не має змісту, аbмайбутнє - сенсу.

Чи може бути Бог над минулим без змісту а майбутнім без сенсу?bХто з нас готовий відповідати за це? Я - не готовий. Тому жити мушу інакше.bПитання неприємні - самому собі задати. Не 'по-сучасному' відповістиbна них - '...що зробити міг я, нікчемний, проти сили такої ?'. Аbпо-колишньому - 'Іду на Ви!'. Запаливши своїм серцем серця іншихbполум'ям великих лицарів, які робили це за нас.

Рясно поливаючи кров'ю своєю землю під Конотопом і Полтавою,bЗборовом і Берестечком. А де не полита вона за історію нашу нелегку? Чи все миbзнаємо? Чи всіх пам'ятаємо? В місцях навіть камінних карпатських не лишилосяbпевно квадратного метра без душі загиблої. Що згоріла, як зірка, за нас з вами.bНепам'ятаючих родства свого і завдання свого від загиблих до майбутніх. Відbгнаних світами в кайданах. В копальнях Воркути про тишу вкраїнську з солов'ямиbмріючих. Про клаптик власний Землі святої, якої ніколи майже й не мали за такуbдовгу історію... Тоді що ми варті без землі-крові цієї ? Хто ми без неї?

bbПора просипатись, Вкраїно! Бо сон наш - смертельним стає. Іbдосить героїзму дешевого. Забавки, мабуть, скінчилися. Наступає нова ера. Новихbжертв від героїв яка вимагає. Або мільйонних жертв нікчем і боягузів. Третьогоb- не існує. На нас дивиться світ. Увесь. І Бог.

Закрити